Українська Світова Інформаційна Мережа

.:: Новини УСІМ 10.12.2010 ::.

Про нас

УСЕМ

УСІМ

УДОСВІТА

ЗДОРОВ

ВИМІР

Український
Світ

 

На Молитовному полі духовного центру "Зарваниця" постане пам'ятник заробітчанам-українцям. В композиційному задумі - триєдиний образ української родини - батька, матері і дитини - у пору злуки. Скульптурна картина буде обрамлена каплицею у вигляді півкулі, на яких у мозаїці оживе Богородиця Оранта. Пам'ятник буде споруджено на кошти мігрантів-заробітчан, їхніх родин та всіх небайдужих українців. Ідея пам'ятника народилася під час щорічних десятиденних піших прощ заробітчанських родин із Самбора до Зарваницю.
"...Хто ж, наприклад, знає, що в Італії впродовж півроку гине по 120 наших молодих людей! Хто знає, що ми, бувало, щомісяця відправляли додому по 2-3 наших людей з психічними хворобами! Друга наша мета - показати українському суспільству, що воно допустилося такої ганебної ситуації, коли матері змушені залишати свої родини. Хай пам'ятник пригадує це не тільки владі, а й нам, які обирали цю владу за гречку і цукор, які ми продажні. Ми даємо хабарі, ховаємо голови у пісок, хочемо робити порядок чужими руками, маємо світогляд недемократичний і навіть нехристиянський. Ми повинні пам'ятати, що вивчилися за кошти заробітчан, але не захищаємо їх. Тож нас згодом чекає те ж саме, що і теперішніх мігрантів", - наголосив виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ отець Василь Поточняк.
Спільнота «Пієта» продовжує збір пожертв на спорудження пам’ятника.
>>>
 
 
10.12.2010     |    В Іспанії: Знай наших!
Ірeна Ткачук, родом з Івано-Франківщини, 11 років в Іспанії, працює   лікарем швидкої допомоги в Сантандері...
я лікар невідкладної  допомоги на міський швидкій, я також лікар рятівної служби на гелікоптері цивільної оборони.  Ми займаємося рятуванням людей на морі, в горах. Також я належу до рятівної спелеологічної групи в Кантабрії, а взимку працюю лікарем лижної станції Альто-Кампо (Alto Campo).Шлях до цього був некороткий. Із 2002 року, коли я почала працювати лікарем, довелося закінчити багато підготовчих курсів, побувати на багатьох конгресах . До речі, в даний момент закінчую трьохрічне навчання в університеті Сарагоси   на майстра з невідкладної медицини в умовах високогір’я. А також із моїми колегами стоїмо на порозі відкриття школи екстремальної медицини на базі фундації «Rapid Medical», яку ми створили для проведення курсів для лікарів-емігрантів з метою їх адаптації в національну систему охорони здоров’я та підготовки професіоналів у специфічних умовах рятівних бригад і невідкладної допомоги. 
>>>
 
 
Анна Стен- радянська, німецька, американська кіноактриса українського походження, популярна в 20-30-ті роки ХХ століття в СРСР, Європі та США. Дівоче прізвище Фесак (Фесакова)Український кіноклуб у Берліні від 14 до18 грудня демонструватиме класичне й сучасне українське кіно…
В цьогорічному випуску Кіноднів – декілька фільмів, які демонструють україно-німецькі кінематографічні зв'язки початку 20 століття і декілька фільмів українського виробництва 2000-х років.
В програмі Кіноднів шанувальникам німого кіна буде представлена Анна Стен - радянська, німецька, американська кіноактриса українського походження, популярна в 20-30-ті роки ХХ століття в СРСР, Європі та США. Дівоче прізвище Фесак (Фесакова)стрічка із золотого фонду української кінокласики „Земля“ (1930, версія 1971 року) Олександра Довженка, яку в Берліні після прем'єри 1930 року німецькі кінокритики назвали „кіноепосом незрівняної ліричної краси“. Переглянувши ранній звуковий фільм „Сальто-мортале“ (1931) режисера Евальда Андре Дюпона, глядач зможе познайомитись з творчістю київської кіноактриси Анни Стен, яка зробила блискучу кар'єру в радянському кіні, а в Берліні в кінці 20-х та на початку 30-х років знімалася у видатних німецьких режисерів та стала зіркою європейського класу. Обравши саме ці фільми, організатори прагнуть познайомити берлінську публіку з маловідомими сторінками німецько-українських кіностосунків.
>>>
 
 
Мешканки одного з райцентрів Київщини, довгоногі красуні Наталя і Маріанна мріяли стати зірками модельного бізнесу. У столиці після закінчення вишу кар'єра не клеїлася. А тут подруга Світлана надсилає з Джакарти (Індонезія) електронне повідомлення про те, що вона працює у солідному модельному агентстві, роботою особливо не переобтяжена, але одержує за неї великі гроші, вже купила авто і ось-ось придбає власну квартиру. А країна -- казка!
... З дівчатами сталася істерика. Але кілька ляпасів привели їх до тями. Знову зачинили. Що робити? Маріанна загадала, що має ще одну «мобілку». І диво-дивне: охоронці її не помітили серед речей. Одразу ж послала батькам СМС-повідомлення: «Ми в біді… Нас тримають силою в такому то готелі… Допоможіть…»
... Анатолій Писаревський розповідає, що консульство після того, як одержало запит про цих дівчат від Національного бюро Інтерполу в Україні та Київського управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, одразу ж повідомило про цю ситуацію місцевих правоохоронців. Проте якоїсь активності з їхнього боку не помітили. Тоді Анатолій Писаревський разом зі своїм колегою, який побажав залишитися невідомим, вирішили діяти на свій страх і ризик.
>>>
 
 
09.12.2010     |    Хроніка СКУ
СКУ закликає Президента В. Януковича не ліквідовувати Український інститут національної пам’яті
чия діяльність направлена на формування національної свідомості українського народу, який зазнав 300-літньої русифікації”.
Міністр з питань громадянства, імміграції та багатокультурності Джейсон КенніВСЕКАНАДСЬКЕ ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ
...відбулось в урядовому конференц-центрі у м. Оттава. Організатором цього заходу стали Канадсько-українська парламентська група дружби на чолі з її головою, членом канадського Парламенту Марком Варавою, та Посольство України в Канаді..Від імені уряду Канади виступив Міністр з питань громадянства, імміграції та багатокультурності Джейсон Кенні. Він зокрема відзначив, що визнання Голодомору актом геноциду українського народу та проголошення Канадою Дня пам'яті жертв Голодомору

А.Лозинський: Детальніше про Голодомор в ООН
З позитивного боку, Українське Постійне Представництво при ООН провело 3 грудня цього року своє щорічне святкування Голодомору в ООН у Нью-Йорку

 
 
Нещодавно Верховний суд Росії постановив “ліквідувати” Федеральну національно-культурну автономію українців Росії (ФНКА УР). Таким чином, головна судова інстанція РФ задовольнила позов Міністерства юстиції, яке домагалося розпуску цієї організації у зв`язку з «виявленням порушень в господарській діяльності». Крім того, позов Мін`юсту базувався на скарзі активіста фонду “Отечество” Миколи Журавльова, який заявляв, що ФНКА УР “веде політичну діяльність, прославляє бандерівців і ллє негатив на Росію”. Ми поспілкувалися зі співголовою Організації українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерієм Семененком...
Ми не проводили жодних політичних акцій. Ми не виступали ні проти уряду, ні проти Конституції РФ. Ми виступали проти закриття українського освітнього центру, проти зачистки бібліотеки.
Коли російська влада почала робити заяви, що всюди є українські школи, ми промоніторили й указали на всю безглуздість їхніх заяв. І поставили цим їх у досить незручне становище. У Росії на сьогодні немає жодної української школи.

Посол України в Росії пан Єльченко заявив, що він готовий лобіювати відкриття українських шкіл.
Про школи ми з ним говорили. Це тільки заяви. Чергові заяви для преси.
Готовий лобіювати, ну то й що? Казати одне, а зробити – інше. Де лобіювати? Він може поставити питання перед владою. Але поки це тільки слова, за якими немає реального наповнення.
>>>
 
 
Саме таким тематичним блоком представлений розділ „Ілюстрації” Всеукраїнського наукового журналу „Мандрівець” (четверте число за 2010 рік). На огляд читачів подано Ухвалу НаУКМА та експертний висновок за авторством В. Василенка і В. Панченка, які виражають фахову оцінку законопроекту „Про мови в Україні”. Своєрідним аналітичним коментарем щодо мовної політики в Україні стала стаття В. Лизанчука „Російщення – це поглинання України Росією”. „Неупереджене осмислення сучасних російсько-українських відносин, політико-ідеологічної, морально-психологічної ситуації в Україні, пише В. Лизанчук, дає підставу стверджувати, що нині розгорнуто потужний цинічно-агресивний наступ на українство”. Далі автор аналізує наступ сучасної центральної влади на українство, акцентує увагу на мові як генетичному коді нації, піднімає проблему асиміляції українців. „У всіх народів рідна мова – це не лише засіб спілкування, підсумовує В. Лизанчук, це – Дім буття, національна сутність. Мова – це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє, забезпечує життєздатність нації у вічності. Мова – це серце народу: гине мова – гине народ. Невже метою політичної та державної діяльності нинішнього Президента України, Голови Верховної Ради, народних депутатів України є знищення української мови, культури, духовності?! Припиніть війну з українством, утверджуймо національно-гуманістичні принципи життєдіяльності в Україні!”, - закликає автор. >>>
 
 
Є така дивна земля на сході Словаччини – Пряшівщина. Вона ніколи не була окреслена в яку-небудь адміністративну одиницю. Й існувала тільки в головах українських інтелектуалів...
Нині на Пряшівщині вже не залишилося жодного населеного пункту, де би українці становили більшість. А колись таких було до сотні. Пряшівщина посідала четверту частину історичного Закарпаття – і за теренами, і за людністю. А нині тут українців лише 30 тисяч, коли на Закарпатті – вже понад мільйон. Такими є невмолимі втрати національного буття в чужій державі.
Тим дивовижнішим є феномен української літератури Словаччини — найпотужнішої і найорганізованішої діаспорної гілки нашого письменства...
Україна не робить промоції своїй культурі за кордоном, як та ж маленька Словаччини. Найповніша антологія словацького оповідання ХХ століття «Таїна» у перекладах Івана Яцканина видаватиметься за кошти Міністерства культури Словаччини. Ось така виходить асиметричність.
28 серпня письменник відзначив своє шістдесятиліття. В Ужгороді днями відбувся творчий вечір, присвячений цій ювілейній даті... Дмитро Павличко називає манеру письма Івана Яцканина «реалістичною, з домішкою імпресіонізму».
>>>
 
 
До мене  звернулися батьки дітей постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи. Цих дітей було обрано кубинськими (не українськими) лікарями, за програмою першочергово благодійного лікування на Кубі. Лише за два дні до відльоту, коли діток з регіонів вже привезли до Києва, батькам випадково стало відомо, що восьмеро із 160-ти було виключено із списку польоту, не дивлячись на наявність запиту на цих дітей з кубинської сторони, наявність віз та попередньо заброньованих квитків. Розпорядився таким чином дрібний клерк з міністерства охорони здоров’я Перекопайко Микола Васильович (т.2530060), мотивуючи це відсутністю направлень для цих діток з районних поліклінік, що є цілковитою брехнею.
Вже 20 років програмою оздоровлення українських діток на Кубі опікується Міжнародний Чорнобильський Фонд, і особисто Денисова Ольга Іванівна (т. 0675014293), яка стверджує, що всі необхідні документи були надані. А заміну зробили на прохання з генпрокуратури і від міністра (0675014293)...
Натомість (за словами пані Денисової) в групу включено молодих людей 18-20 років, які де-юре не мають права користатися дитячою програмою.
Окрім цього, є діти , батьки яких через родинні обставини офіційно відмовились від поїздки до Куби на цей раз. Їхнє число цілком покриває кількість осіб, яких списано з рейсу, а відтак про міфічний дефіцит бюджетних коштів не може бути і мови.
>>>
 
 
У Нюрнберзі, як і в пізніших судових процесах, які відбувалися в Німеччині, жоден прокурор, жоден суддя не наважився б так спотворювати закон й факти, як це нині чинять тут (у Мюнхені). Дійсно, відмова німецької влади взяти на себе відповідальність за тортури і смерть мільйонів радянських військовополонених, за нелюдські умови, в яких ми перебували, це – відмова німців від повної відповідальності за Голокост.
Я звинувачую суддів Aльта, Ленца і Пфлудера за:
Судді іґнорують наявні факти з метою, щоб представити мене, простого військовополоненого, "власником" німецької посади", при тім знають, що всі удокументовані матеріали, безсумнівно, підтверджують, що це є безглуздям.
Судді переписують історію й фальсифікують польське рішення, мовляв, у ньому йдеться виключно про Треблінку, а зовсім не про Собібор.
Судді нехтують ізраїльським, американським, польським, російським та українським доказовим матеріалом про мене, побоюючись, що в ньому міститься якнайбільше доказів моєї невиновності. Вони приховують факт, що мою справу раніше досліджували, а відтак судили за Собібор у Польщі та Ізраїлі та що я вижив усупереч 7,5-річному незаконному позбавленню волі. Усе це свідчить про те, що судовий процес у Мюнхені проти мене є протиправним і несправедливим.
>>>
 
 
До Церкви Христа Царя, що в селі Комарівка Бережанського району на Тернопільщині, нещодавно завітало чимало гостей: духовенство (отець-декан Бережанського деканату Іван (Хрептак), священики сусідніх парафій),  заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації  Василь Коломийчук, голова Бережанської районної держадміністрації Ярослав Тринька, начальник Тернопільського обласного управління міліції, генерал-майор Федір Бортняк, виконуючий обов'язки начальника райвідділу міліції Петро Процик, численні правоохоронці та інші.
Парох отець Михайло та мешканці села не приховували радості - недавно викрадені з їх недобудованої дзвіниці дзвони - 100-кілограмовий "Святий Архистратиг Михаїл" та 30-кілограмовий "Христос Цар" - повернулися! Украдене парафіяльне майно правоохоронці знайшли на Хмельниччині й повернули прихожанам місцевого храму. Службовці спецпідрозділу "Беркут" під співи церковного хору встановили дзвони, й вони мелодійно зазвучали в руках маленького дзвонаря - другокласника Дмитрика Білика..
>>>
 
 
Невеселі роздуми з приводу 20-річчя заснування невизнаної Придністровської республіки...
 В офісі українського товариства культури в Бендерах «Вітчизна» повно людей, придністровців, які прийшли оформляти українське громадянство. Річ у тім, що паспорти невизнаної Придністровської Молдавської республіки, за її межами не вважаються законними документами, тож громадянину ПМР для того, щоб легітимізуватись, слід оформити російське, українське або ж молдавське громадянство...
 З чого почався конфлікт?..  31 серпня 1989 року Верховна Рада Молдавської РСР ухвалила закон «Про функціонування мов на території Молдавської РСР», який передбачав адміністративну та кримінальну відповідальність за використання інших мов. Росіяни, українці, болгари, гагаузи -- у шоку. Так почалося національне відродження у Молдові...  Бо румунські нагаї, принизливе становище, в якому опинилися українці, росіяни, болгари, гагаузи та представники інших національностей, тут пам'ятають і досі, пояснив Леонід Ткачук...  Місто захищали придністровські гвардійці, загони територіальної самооборони, Чорноморського козацтва і добровольців УНА-УНСО з України. Зі списків загиблих видно, що у їхньому складі були українці, росіяни, молдовани, болгари -- представники усіх національностей, які жили на той час у місті...
 Триває економічна блокада з боку Молдови. І досі не налагоджено ритмічний рух залізничного транспорту. Інвестори через невизначеність статусу ПМР не хочуть вкладати кошти в її економіку. Місцеве населення, третину якого становлять українці, страждають від невпевненості, безробіття, бідності, безпросвітності. Цивілізований, демократичний світ і в тому числі Україна, покинули їх напризволяще...
>>>
 
 
фото Юрія АтаманюкаНад хмародерами емігрантського життя незгасиму любов до своєї далекої Батьківщини випромінює Різдвяна зірка. Цікавою виставкою зустрічають Різдво музейники міста Чикаго. У ці дні Польський Музей Америки під своїм дахом презентує традиції святкування Різдва навколо світу. Ідею, запропоновану директором музею Яном Лорисом підтримали Український Національний Музей, Музей литовської культури, Афро-американський історичний центр в Бронсвіл, японо-американський культурний центр, філіпіно-американське історично-культурне товариство, німецький  центр Dank Hous, шведсько-американський музей. Експозицію про традиції святкування Різдва у Польщі підготували господарі. Отож в якусь мить можна відчути себе справжнім громадянином Всесвіту, побувавши у різних куточках планети. Музейною мовою передано найосновніші акценти святкування. Атмосфера відкриття, яке відбулося в суботу 4 грудня, була надзвичайно теплою, родинною.  “Українське Різдво” притягує до себе відвідувача яскравою експозицією, що включає виставку старих різдвяних поштівок з колекції музею, “святовечірнього столу”, дідуха, народного одягу. >>>
 
 
2 грудня 2010 року в Римі відбулось представлення книг жінок-іммігранток з країн Східної Європи. Феномен міграції українок до Італії дослідила італійський соціолог д-р. Франческа Алісе Віанелло, яка назвала цю міграцію однією з найбільших з терен Східної Європи за останні десять років. Було також представлено образ Рима очима письменника Миколи Гоголя, який відчитала та передала у книзі «Шляхи Гоголя в Римі» українська письменниця Валентина Виноградова.
Захід організовано Асоціацією українських жінок-робітниць в Італії в рамках міжнаціонального проекту «Майбутні громадяни міста Рим»...
Неодноразово іммігрантки зустрічаються з проблемою незнання законів та своїх прав. З цього приводу були представлені брошури д-ра Франчески Кох «Путівник для іммігранток», опублікованої за підтримки Президента Комісії жінок-депутатів Міської ради м. Рим Інтернаціональним Будинком Жінок та Лавінії Меннуні «Іммігрантка – проблеми та стратегія інтервенції». Праці зорієнтують іммігрантів в їхніх правах та специфіці легалізації.
Автори наголосили, що важливо також укомплектувати спеціальні будинки, де б іммігранти могли проводити свої зустрічі. «Знаємо всі ми, - наголошує Лавінія Меннуні, - кожної неділі українки збираються в Римі на зупинці метро Ребіббія. Там вони знаходяться під відкритим небом, натомість варто докласти зусиль, щоб ці люди мали свій будинок, де б вони могли зустрічати ровесників».
>>>
 
 
Надзвичайний і Повноважний посол України в США О. Моцик дав ексклюзивне інтерв’ю тижневику «Міст»...
— Росія вкладає мільярди в розвиток співпраці з діаспорою. Чи Україною заплановано кошти для роботи з українською громадськістю, яка проживає поза її межами? Чи є в її планах виділення грошей на розширення можливостей вивчення української мови в американських коледжах і університетах або хоча би в українських школах?
— Україні важко порівнювати себе та свої фінансові можливості з російськими. Наша держава чи не найбільше в Європі постраждала від наслідків нещодавньої фінансової кризи й лише зараз розпочала курс на відновлення економічної стабільності. У зв’язку з цим Державна цільова програма формування позитивного міжнародного іміджу України на період до 2011 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 року, до реалізації якої передбачається залучити й українців закордоння, торік не була профінансована взагалі. Сподіваємося, що ц. р. ситуація з коштами зміниться на краще й нам удасться приступити до реалізації проектів, які вимагають невідкладної уваги. При підготовці пропозицій до програми заходів у межах Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України посольство надіслало понад десяток проектних пропозицій на затвердження до Києва, які в разі ухвалення та виділення відповідних бюджетних коштів реалізовуватимуться до кінця 2010 року.
>>>
 
 
Похмурого осіннього дня 18 листопада 1945 року у Великій Британії вийшов перший номер української газети. Її невеликий тираж, всього 200 примірників, розійшовся й досяг навіть найвіддаленіших куточків Британських островів. Шестисторінкове, малого розміру і на правах рукопису видання під назвою «Наш Клич. Інформаційний Бюлетень Українців у Великій Британії» передавалося після прочитання з рук у руки. У своєму зверненні до читачів редакція писала: «.... Перед вами перше число українського друку. Перший крок зроблено... Від Вашої піддержки буде залежати дальша доля бюлетину; його існування і розвиток. Цей бюлетин є призначений для всіх українців у Великій Британії, це наша спільна трибуна. Він має вдержувати звяз з нами, інформувати одних про життя других... Тільки від Вашої жертовности буде залежати розвиток «Нашого Клича» із скромного машинодруку до періодичної, друкованої часописі...». >>>
 
 
 Архів випусків
 
  176 175 174 173
  172 171 170 169
  168 167 166 165
  164 163 162 161
  160 159 158 157
  156 155 154 153
  152 151 150 149
  148 147 146 145
  144 143 142 141
  |2010|
      140 139
  138 137 136 135
  134 133 132 131
  130 129 128 127
  126 125 124 123
  122 121 120 119
  118 117 116 115
  114 113 112 111
  110 109 108 107
  106 105 104 103
 |2009|
 

Форум       

Блог          

Календар    

Підписка  УСІМ

Відписка  УСІМ

 Архів випусків
 
  102 101 100 99
98 97 96 95 94
93 92 91 90 89
88 87 86 85 84
83 82 81 80 79
78 77 76 75 74
73 72 71 70 69
68 67 66 65 64
 |2008|
  63 62 61 60
59 58 57 56 55
54 53 52 51 50
49 48 47 46 45
44 43 42 41 40
39 38 37 36 35
34 33 32 31 30
29 28 27 26 25
24 23 22 21 20
19 18 17 16 15
14        
|2007|
  13 12 11 10
9 8 7 6 5
4 3    
 |2006|
 
 

 

Передрук матеріалів дозволяється за умови посилання на УСІМ МГОУ "Четверта Хвиля"