Українська Світова Інформаційна Мережа

.:: Новини УСІМ 10.04.2010 ::.

Про нас

УСЕМ

УСІМ

УДОСВІТА

ЗДОРОВ

ВИМІР

Український
Світ

 

 
Великий природознавець, мислитель Володимир Іванович Вернадський (1863–1945), вивчаючи явища живої речовини, звернув пильну увагу на бич агрокультури – сарану, яка одночасно зібраною біомасою досягає 400 тон, і при цьому вона здіймається в повітря й перелітає з місця на місце, пожираючи все, що можуть перетрощити її щелепи. Чим керується в переміщенні по планеті ота несвідома біомаса? Пожиральним інстинктом – потребою щелеп жувати й знищувати. Правлячі паразитарні формування розглядають людське суспільство як «біомасу», якій би тільки наїстися й справити біологічні потреби. Так вони намагаються перенести на людей свою паразитарну суть. І їм вдається заволодіти людськими масами, маніпулюючи найнижчим рівнем інтелекту – інстинктивним розумом, і утримувати людську масу на цьому низькому рівні розвитку. Та хоч би як паразити деморалізували суспільство й опускали людей до рівня біологічного виживання, народ як генетично-соціально-духовне самоутворення у своїй цілісності не стане біомасою. >>>
 
 
Латвійські художники українського походження продовжують знайомити латвійську громадськість з своїми творами. В свій час Спілка українців організувала проведення в Ризі двох виставок «Єдність в різноманітті», в яких приймали участь художники різноманітні то своїм творчим напрямкам та стилям, але об’єднанні одним – українським походження. Крім того, щорічно багато хто з них проводить свої персональні виставки.
     На  цей раз в самому центрі старої Риги в галереї «Apsuda» з 1-го квітня відкрилась персональна виставка художника-кераміста Ореста Миська...
     Орест Мисько: - От  така і моя птаха-пілот: з крилами, з двома чоловічими ногами. І з великою надією на політ. Це як би відображення тієї мутації, яка тривала кілька мільйонів років. У цієї птахи такий же шлях, який пройшла мавпа до сьогоднішньої людини. Хоча часто буває в нашому житті і навпаки...
Довідка: Орест Мисько народився 12 квітня 1950 року в м. Львів в родині молодих митців. З часом мати Надія стала артисткою Львівського оперного театру, батько Еммануїл – народним художником України ректором Львівської академії мистецтв. Орест закінчив Львівський інститут декоративного та прикладного мистецтва.
>>>
 
 
09.04.2010     |    Хроніка СКУ
СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ ЗАКЛИКАВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПРИПИНИТИ ДІЇ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ ПАМ’ЯТНИКІВ СТАЛІНУ, ЯКИЙ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ГОЛОДОМОР ТА РЕПРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Українські націоналісти і Голокост

Уяіть собі що буде... Адміністративний суд і Указ Президент
>>>

 

 
 
Надія Суровцова в шістнадцять років 13 квітня  2010 р. 25 роковини пам'яті Надії Суровцевої-Олицької.
А народилася Надія Суровцова в Києві 17 березня 1896 року. В ній змішалася українська, російська, польська кров з додатком литовської і турецької... Прадід по батьковій лінії, полтавський дворянин-поміщик Трифон Андрійович, ще носив козацьке прізвище Сирівець, а вже його син перемінив на «престижніше» — Суровцов...
Закінчує гімназію із золотою медаллю і мріє про вищу освіту, яку тоді в Російській імперії жінка могла здобути в поодиноких навчальних закладах. У числі таких були і Бестужевські вищі жіночі курси в Санкт-Петербурзі...
Та ось сталася довгоочікувана Лютнева революція 1917 року. В Україні постає Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським, і двісті українських студентів-петербуржців делегують Надію Суровцову до Києва...
Затрималася у Швейцарії, а далі — в Австрії, і то надовше. Тут і зробила найбільше за весь еміграційний період. Ось перелік її посад і обов’язків: член віденського студентського товариства «Січ», Товариства прихильників освіти, Жіночого союзу (заступниця голови), Міжнародної жіночої Ліги миру і свободи, голова, а згодом, коли на чолі став Грушевський, секретар комітету «Голодним України», член закордонної Національної Ради...
За Директорії наприкінці 1918 року Суровцова — секретар інформаційного бюро дипломатичної місії Української Народної Республіки. У 1919—1925 роках Надія Віталіївна перебувала в еміграції у Відні. Там вона завершила вищу освіту, захистила дисертацію «Богдан Хмельницький й ідея української державності» на ступінь доктора філософії.
У квітні 1925 року Суровцова повернулася до Москви, а потім до Харкова. Займалася літературною працею. 1926 року харківське ДПУ пропонує їй стати секретним співробітником. Жінка відмовилася. 23 листопада 1927 року її арештували і відправили в Москву на Луб’янку...
29 років у неволі, 29 — після реабілітації, величезний обсяг літературної праці — і все «до шухляди». За цей час письменниця побачила надрукованим одне-однісіньке оповідання «Маленьке шахтареня»... Визнання і, якщо можна так сказати, слава прийшли до неї, як у нас водиться, посмертно. Від 1989 року і 1990-х про неї з’являється чимало публікацій в періодичній пресі, публікуються й уривки вцілілих від кадебістів спогадів Надії Суровцової.
>>>
 
 
8 квітня 2010 року Львівська обласна громадська організація «Трудовий рух "Солідарність" спільно з Львівською міською організацією Української партії та за участі представників від громадських організацій "Січ" і "Український козацький полк "Галичина" здійснили попереджувальну протестну акцію перед Генеральним консульством Республіки Польща у м. Львові. Основне гасло пікету: "Зупинимо антиукраїнські провокації!". Приводом до проведення цієї акції є те, що останнім часом у нашого західного сусіди почалась істерія довкола всього, що стосується українського національно - визвольного руху середини ХХ ст. Перші випади невдоволень пролунали від польських депутатів у Європарламенті стосовно присвоєння звання Героя України голові Проводу ОУН Степанові Бандері, що можна розцінювати, як пряме втручання у внутрішні справи Української Держави. >>>
 
 
Голова ОУН (бандерівців) Стефан Романів:Організація Українських Націоналістів (бандерівців) засуджує проведення виставки фотографій і документів «Волинська різня: польські та єврейські жертви ОУН-УПА», що відкривається 8 квітня в «Українському домі» у Києві, оскільки даний захід не лише носить дискредитаційний характер щодо бійців УПА та підпільників ОУН, але й розпалює міжрегіональну та міжнаціональну ворожнечу. Та обставина, що одним з організаторів виставки є ВГО “Російськомовна Україна”, яку очолює народний депутат з Партії регіонів Вадим Колесніченко, є красномовним свідченням того, що подібний захід вигідний нинішній владі для інспірування переписування історії в той спосіб, який вигідний нинішньому керівництву Російської Федерації. Крім того, захід має на меті штучно розколоти українське суспільство за мовною та регіональною ознакою, враховуючи те, що пріоритетом організації В. Колесніченка є буцімто захист прав російськомовних громадян, посіяти ненависть та протистояння між представниками західних і східних областей України. >>>
 
 
>>>
 
 
Зрештою, вся історія присутності українців у Парижі – симптоматична як на наш народ. Взяти б уже згадану газету «Українське слово». Колись – не так і давно – при ній існувало видавництво, що містилося в ошатному будинку в самому серці Парижа. Де воно? Акціонери вирішили, що це невигідно і… продали будинок. А видавництво закрили. Без приміщення залишилась і газета, що існує тепер виключно дякуючи зусиллям ентузіастів. 
Діаспорян обурює байдужість держави під назвою «Україна» (язик не повертається назвати це політичне утворення «Українською державою») до власного іміджу. У той час, як Росія проводить у французькій столиці акцію за акцією, Україна не робить для популяризації своїх історії і культури нічого..
>>>
 
 
Живучи у Принстоні, Нью Джерсі, ми нерідко їздили до океану і неодноразово проїздили мимо містечка Говелл, аж поки випадково я не довідався що там знаходитсья осередок кубанських козаків (серед яких є прямi нащадки запорізького та задунайського козацтва) зі своїм громадським центром (козачим домом) і церквою...
По закінченню панихиди жертвам совєтського терору, яка відбулася на місцевому козачому цвинтарі, козаки запросили мене на поминальний обід до козачого дому у Говеллі. Після молитв памяті невинно убієнним жертвам сталінского терору, обіду, а також до болю знайомих співів 'Вічная пам'ять' та 'Мноґая літа', козаки врешті відкрили двері своєї святині - музею, де вони роками зберігали реґалії Кубанського козачого війська, а також і набагато старовинніші реліквії - спаравжні клейноди Запорізької Січі - дивом врятовані від знищення під час громадянської війни і вивезені козаками із Кубані за кордон у 1919 -1920 рр. - спочатку до Сербії, а після Другої світової війни - до США...
Кубанські козаки поселилися у Нью Джерсі вже більш ніж пів-строріччя тому, але у цьому штаті, як і у США загалом, мало хто про них знає...
Пізніше я довідався що не всi в американській козацькій громадi були згiднi з передачею всіх реґалій-клейнодів до Росіі, і що частина козаків наполягалa на передачі найстаринніших із них - запорізьких клейнодів на історичу батьківщину в Україну...
 У 2007 році, коли ряд російських православна єпархій Америки (включно із єпархією козаків із Говеллу) приєдналися до Московського патріархату, ново-кубаські козаки Нью Джерсі відмовилися визнати це обєднання і приєдналися до місцевої парафії Української православної церкви.
>>>
 
 
З великим нетерпінням учні нашої української суботньої школи в м.Барселоні чекали на творчі заняття : «Розмалюємо писанки, розмалюємо...», що проводились 27 березня 2010 року. Адже більшість з них могли  вперше в своєму житті долучитися до великої української традиції розпису писанок. Тим більше, що власноруч приготовлені писанки потім були виставлені на видному місці в родинному кошику на Великдень. Цим практичним заняттям передувала попередня організаційна робота. Фахівець із писанкарства п.Галина Середюк підготувала список всіх необхідних матеріалів для роботи, які придбали члени батьківського комітету (п.Н.Мазурик). Багато батьків школярів (особливо молодших класів) також приєдналися до практичної підготовки цих уроків. Наявні шкільні приміщення, обмежений час та велика кількість учнів не дозволяли провести заняття одночасно для всіх. Тому дирекцією було внесено зміни до розкладу уроків в школі та організовано розпис писанок у дві зміни – для молодших та старших класів. >>>
 
 

 

Найщиріші поздоровлення із Світлим Святом Воскресіння Господнього!
               Український Центр Зальцбурґ
 

 

 
 
Шановні земляки! Дорогі співвітчизники!
Прийміть найщиріші вітання з Великим Днем Світлого Христового Воскресіння!
У житті кожного християнина Великдень - свято особливо шановане та величне. Й не тільки тому, що приходить воно з утвердженням справжньої, квітучої та теплої весни, але й тому, що є символом перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над пітьмою, віри - над безнадією.
Пасхальні дні - це й час віддати шану всім тим, кого немає серед живих, хто, залишивши нам свою любов і життєвий досвід, поринув у вічність. Згадаймо їх молитвою та добрим словом.
Зі святом вас, шановні. Від усього серця бажаємо вам благодаті, добробуту, окриленого настрою, миру, злагоди та душевної величі. Нехай цей Великий День дарує всім вам щастя, здоров'я, любов та непохитну віру в кращий завтрашній день!
Центральна Спілка Українців в Німеччині,  Берлін 2010 р..
 
 
 Цього року має виповнитися 505 років від дня народження Роксолани, або Насті Лісовської, дружини великого володаря Османської імперії султана Сулеймана Пишного. А, може, ця дата вже минула? А, може, ще попереду? Чи й справді Роксолана мала прізвище Лісовська? Народилася в Рогатині чи якомусь іншому українському місті або селі? Попри те, що про Роксолану написані томи художньої та науково-публіцистичної літератури, вона продовжує залишатися однією з найбільших таємниць 16 століття. Яка сила винесла її на імператорський трон і втримувала протягом багатьох років? Її феномен не розкрито. Її значення в історії українського та турецького народів та всієї Європи до кінця не усвідомлене. Отже, спробуємо зробити свій внесок у цю роксоланіаду...
Кажуть, що 24 жовтня 1999 року, коли відкривався пам'ятник Роксолані, на цій площі ніде було яблуку впасти...
точна копія бронзової Роксолани - студентка Львівського медичного університету. Скульптор довго добирав кандидатуру для моделі, яка стала б живим втіленням творчих мук та марень автора...
на мавзолеї в Стамбулі, де похована Роксолана. В ньому вказується два роки: «1504?-1505?»Після кожного з них стоять знаки запитання, що означає невпевненість...
Видатний український історик Агатангел Кримський у своїй «Історії Туреччини» пише про те, що Роксолана була молодшою за Сулеймана на 11 років, який народився 27 квітня 1495 року. А тепер з допомогою звичайної арифметики спробуємо визначити всі сумнівні дати. Виходить, що Роксолана народилася 1506-го року? Викрадена була за три роки до початку свого гаремного життя, тобто 1517 року, коли було їй 11 років? А свого першого сина народила в п'ятнадцять?
>>>
 
 
Організував виставку Коломийський Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського Івано-Франківської області.
"Будуть представлені писанки, які, на превеликий жаль, відійшли в минуле і побутували на території України в XVIII або на початку XIX століть, - повідомила директор музею Ярослава Ткачук.
"У Дюссельдорфі є Український дім і одне із завдань цього дому - показати єдиний у світі музей Писанки. Нам випала така честь, тому що ми маємо такий музей у Коломиї", - розповіла вона.
Ткачук нагадала, що в грудні минулого року директор Українського дому Ірина Ястреб разом з керівниками крайового музею міста Ліндляр побували у Коломиї, "були зачаровані містом і захотіли показати у більш широкому аспекті українців: не тільки як виставку писанок, але виставку української Пасхи".
Осягнути цю філігранність писанкарства відвідувачі музею можуть на майстер-класах для дітей та дорослих, що проходять під час роботи виставки. >>>

З "Німецької Хвилі":  Експозиція у музеї Ліндлар триватиме до кінця квітня. Та на цьому подорож писанок Європою не закінчиться. За словами пані Ткачук, уже є плани показати українське великоднє яйце найближчим часом у Парижі. >>>

 
 
1 квітня депутати Верховної Ради мали намір зробити найжахливіший жарт над народом України – прийняти в другому читанні та в цілому проект нового Трудового кодексу (законопроект №1108)
З цього приводу 30 березня у Києві, Сімферополі та інших містах незалежні профспілки й громадські організації провели акції протесту, зокрема, біля Адміністрації Президента та Постійним представництвом Президента в Криму. Під час акції у столиці окрім звернення, у якому вимагали від Віктора Януковича втримати Партію регіонів від голосування, протестувальники через чиновників передавали Президенту каменюку, сокиру та патрон – зброю, яка, мовляв, може знадобитись найманому працівнику, якщо новий Трудовий кодекс буде прийнято.  А у Сімферополі молоді люди прийшли на акцію в Сімферополі в масках із гримасами негативних емоцій. Вони тримали в руках плакати проти нового Трудового кодексу, який порівнювали з рабством. За іронією долі, Верховна Рада України мала б розглянути цей законопроект у День сміху – 1 квітня. Тож акції проходили під лозунгом «Трудовий кодекс – це не смішно!».
Завдяки акціям протесту і звернення громадських організацій та профспілок щодо недопущення прийняття Верховною Радою нового Трудового кодексу, розгляд законопроекту офіційно перенесено на пленарний тиждень 13-16 квітня
>>>
 
 
Додатковою принадою для іммігрантів є норми Законів України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з втратою працездатності…”, згідно з якими іммігранти користуються медичною, соціальною допомогою нарівні з громадянами України (в тому числіa і правом на допомогу при народженні дитини – це зараз 14 тисяч 500 грн за першу дитину).
Наша держава не тільки створює закони, які фактично заохочують імміграцію до України, а ще й приховує наслідки такої міграційної політики від суспільства.  
Хочете знати, скільки іноземних громадян народило дітей в Україні і яка їх частка в загальній кількості новонароджених? 
 На наш запит Міністерство Юстиції України в особі заступника Міністра Л.В. Єфіменко відповідає: – “…складаються звіти щодо загальної кількості зареєстрованих народжень, якими не передбачено окремих статистичних даних щодо кількості народжених від іноземних громадян та осіб без громадянства”. 
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Заступника директора С.В. Буринського: “Фонд не може надати інформації про кількість іноземних громадян, які отримали допомогу при народженні дитини, оскільки не веде облік застрахованих осіб за ознаками громадянства”.  
Яка дійсна кількість новонароджених від іноземців, можна тільки здогадуватись. Скільки іноземців отримало допомогу при народжені дитини від Фонду соціального страхування – невідомо. А скільки іноземців – батьків отримали громадянство України поза квотою, за спрощеною системою?  ?
>>>
 
 
Ксенофобія буває різною. Нерідко на тлі надмірного захоплення захистом прав людини та національних меншин забувають, що расизм та етнофобія можуть стосуватися не лише мігрантів та інородців. Самі мігранти також проявляють її щодо титульної нації в місцях свого компактного проживання. Особливо, якщо отримують можливість не інтегруватися в культурний простір країни, куди приїхали. В Україні проблема так званої зворотної ксенофобії потихеньку також набирає обертів. Експерти одностайні: неконтрольована міграція може призвести до серйозних проблем у найближчому майбутньому. До яких саме – можна легко зрозуміти, подивившись на приклад Західної Європи та США... По всій Європі склалася достатньо парадоксальна ситуація, коли громадська думка завжди стає на бік мігрантів. Тобто, коли вони об’єднуються в союзи та земляцтва – то це „для захисту прав“. Коли ж те саме роблять представники титульного етносу – то це ксенофобія, расизм, фашизм тощо. >>>
 
 
У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури
30 березня 2010 року  відкрилася виставка 45 творів  художників ХорватіїМета виставки – ознайомити громадськість  із  культурною спадщиною, традиціями і звичаями, які  існують у регіоні, на просторі від річки Драва до Дунаю і Адріатичного моря. Учасники виставки - члени хорватської спілки художників примітивного мистецтва - представляють свої художні твори, картини на склі й полотні, скульптури з дерева та кераміки, які відбиралися професійною приймальною комісією і є досягненням хорватського наївного мистецтва.На виставці репрезентуються митці - представники мистецької течії Хлебінської школи, а також Адріатичного регіону та інших частин Хорватії. Разом зі всесвітньо відомими іменами (Іван Веченай і Мійо Ковачич) представлені творці – примітивісти  другого і третього покоління, художники і скульптори, які є засновниками Спілки. Переважна більшість художників мали виставки в Європі й усьому світі. Їхні твори знаходяться в багатьох галереях світу і приватних колекціях. Галерея "Мірко Віріус" у Загребі та Музей наївного мистецтва зберігають у своїх колекціях відомі твори велетнів хорватського примітивного мистецтва (Мраза, Генералича,  Скуренія,  Феєша, Лацковіча).
Всесвітнє визнання хорватського наївного мистецтва  зумовлене перш за все його автентичністю, яка є унікальною серед сучасного європейського мистецтва. Митці цього напрямку не мали можливості навчатися та пізнавати закони професійної мистецтва..
>>>
 
 
  .....Тільки далеко  від Батьківщини  розуміємо, як нам бракує вишневого цвіту....
  У 2000 році, приїхавши в Іспанію заробітчанами, зробивши крок на зустріч новим випробуванням, ми навіть не могли уявити, що ця країна стане нашою другою домівкою. Часом ,болем у серці, колить оте слово слово «імігрант». Бо в Іспанії ми «свої» серед чужих, а в Україні »чужі» серед своїх. Але, де б ми не були, об'єднує нас «наше» -українське.
Доля  кожної людини –це  вишитий рушник, на який ліг візерунком життєвий шлях...
Верба б"є, не я б"ю,
за тиждень-Великдень!
Уже недалечко червоне яєчко.
Лоза б"є,не я б"ю-за тиждень Великдень!
Будь здоровий, як вода,
 і багатий,як земля.
З Великоднем!З Христовим Воскресінням!
Помолимось за душі спасіння.
Запашною нехай буде Великодня Паска і довіку буде з Вами світла Божа ласка.     Луна з небес
 Христос Воскрес-Воістину Воскрес!
----------------------------------------------------------
співачка Юлія Смага та її родина Іспанія
>>>
 
 
В ці весняні дні хочемо вшанувати пам'ять надзвичайної людини - Квітки Цісик.
4 квітня цього року Квітка з України святкувала свій 57-й День народження, та хвороба забрала її від нас 29 березня 1998 року. Не доцвіла..........
Та ми її пам'ятаємо за щире серце і великий талант. За любов до рідної землі. Хоч Квітка Цісик і не має звання Народної артистки України - вона є "наша Квітка".
Адже, розуміємо, що власними силами донести українську пісню закордонному слухачу на професійному рівні було не просто.
ЇЇ пісня "Ти світло мого життя" [ You light up my life] у 1977 отримала Оскара .
 Через цілу низку махінацій під час вручення Оскару пісню виконувала інша співачка , а Квітку Цісик просто запросили на церемонію, що звичайно було несправедливо.
Та пісня , якій дала життя наша співвітчизниця продовжує жити і сьогодні . Її переспівували багато відомих співаків. Ми вирішили долучитись до колективу людей, які намагаються повернути" український цвіт" на рідну землю.
 Хочемо вшанувати пам"ять Квітки саме піснею, першою виконавицею якої залишиться ця надзвичайна жінка. You up my life  ми переклали українською- її співала "наша Квітка" і нам дуже хотілось щоб її заспівала українка. "Ти доля моя" співає Юлія Смага
>>>
 
 
Це свято вальсу, музики та краси перетворить Вас на справжніх Короля й Королеву Балу.
На Вас чекають:
-танцювальна програма під музику українського гурту з Польщі "Горпина" http://horpyna.art.pl/galeria.htm 
- дискотечна частина,
- лотерея, ігри, конкурси, розваги,
- буфет із білим та червоним вином.
Дата проведення: п'ятниця, 16 квітня 2010 р.
Ціна квитка: 40 Євро, Школяри та студенти : 30 Євро
Прибуття гостей з 19:00, початок програми з 20:00, закінчення балу: 4:00
Замовлення квитків: Ірина 0681 10214016; Галина: 0699 19226230, Ліля: 0676 7545649
>>>
 
 
Традицiйний Український Бал у Новому Садi (Сербія), відбудеться 17-го квітня 2010 р. в Готелi “Дуга“ (http://www.duga-radisic.co.rs). Організатори Українське культурно-мистецьке товариство “Кобзар“ i Товариствo української мови, лтератури культури “Просвіта“ з Нового Саду.
     Гостей розважатиме вокально-інструментальний ансамбль “Забава“ з м.Кула. Крім гостей з усіх осередків де проживає українська громада в Сербії, також очікуються гості з Болгарії, Угорщини, Хорватії та Боснії і Герциговини. Ціна квитка з вечерою 1300 динарів (13 євро).
     Інформації та бронювання квитків: +381-63-7719823, +381-64-1610432.
---------------------------------------------------


     Повідомляємо Вас шо 18 – 20 червня 2010 р. у м.Сремська Митровиця (Сербія), відбудеться 7-ий Фестиваль української культури “Калина“.
     Фестиваль “Калина“ представляє найбільшу та наймасовішу культурну подію української громади в Сербії та на теренах колишньої Югославії

 
 
Заступник директора НТКУ Валід Арфуш втік зі студії "Правда Романа Скрипіна". А все через питання про його ліванське походження. Арфуш вважає, що це расизм!...
віце-президентом “національного” телеканалу став гламурний іммігрант 
Кабінет міністрів призначив президентом Національної телекомпанії Єгора Бенкендорфа, а його заступником - Валіда Арфуша...
Як відомо, ліванець очолює громадську організацію “SOS-расизм”. Разом з Анною Герман він брав участь у розробці законопроекту проти “расизму”.
З 2003 року разом з братом Омаром (громадянство України відсутнє) випускає гламурно-ліберальний журнал «ПапараZZи».
Сам же Бенкендорф на новій посаді має намір “навести порядок на каналі”. Напевно колишній іммігрант з Лівану допоможе йому в наведенні “порядку” та зробить свій внесок в розбудову “українського” ліберастичного телебачення. 
Раніше у НУ-НСі заявляли, що Арфуш не може бути віце-президентом НТКУ через незнання української мови. Зокрема, нардеп Ірина Геращенко сказала, що йому потрібно скласти іспити українською. За її словами, Арфуш міг би бути лише консультантом Бенкендорфа
>>>
 
 
Фрагмент з таблиціНа українському ТБ широко використовуються субтитри. Вигадали їх для україномовних громадян, аби в них складалася ілюзія, ніби на українському ТБ представлена здебільшого українська мова.
Насправді, така послуга дратує як україномовних, так і російськомовних глядачів. Для перших субтитри не створюють мовного середовища і не задовольняють їхніх мовних потреб, а якість текстового перекладу часто-густо просто обурює: суцільна "азаровщина", граматика та "прононс" Миколи Яновича. Дратують субтитри й російськомовних громадян, бо екран засмічують, бо Маргошу погано видно.
Проте субтитри приносили певну користь Нацраді з питань телебачення та радіомовлення.
За Ющенка, коли треба було звітувати про рівень поширеності української мови на ТБ, оці каляки-маляки дозволяли цілком легально неначе національним орнаментом прикрашати звітність. Закон є закон, а він, як я розумію, україномовним вважає не лише той продукт, який звучить мовою, але й той, що "на понятном и общедоступном", але субтитрований... аби якось зафіксувати справжню реальність, мої колеги та я сформували дві групи студентів-волонтерів, які протягом двох вечорів, навзаєм контролюючи точність вимірів, просиділи із секундомірами перед телевізорами, фіксуючи винятково мову трансляції.
>>>
 
 
Виходить на те, що в Закарпатті появився ще один незлецький літератор. Олександр Гаврош. Журналіст, піїт, публіцист, автор пригодницьких книг (зокрема про розбійника Пинту та закарпатського силача на прізвисько Кротон), драматург...
всі нариси присвячені Закарпаттю, зокрема національним меншинам, які довгі роки-століття живуть на Закарпатті...
Написано легко (всіх 12 нарисів, зі вступом, який я вже називав, і висновками під назвою «Запах коров’ячих пляцків»), доступно, з симпатією до тих народів, звичаї і побут яких автор описує (угорці, румуни, німці, словаки, чехи, волохи, бойки, жиди, роми)...
Інколи шкода, що подібної книги не написали москалі, поляки, жиди, румуни, угорці etc... Не написали про українську національну меншину в їхніх країнах. Бо так зрозумів із книги, що цим нацменшинам Закарпаття не так вже й погано живеться на «нашій не своїй землі». Але живуть замкнуто, бояться асиміляції, майже не знають (або погано знають) українську, більше орієнтуються на російську, угорську, румунську мови. Рідко ідуть на контакт з українцями. А все пояснюється просто, – Україна й досі не сприймається в Європі як серйозний і авторитетний партнер (не кажу вже про здорову аґресивність). Це й приводить до того, що українська нацменшина у Словаччині все частіше записується словаками, бо «бути українцем стало невигідно»...
при теперішньому ставленні до проблем українства своєю державою, ми маємо реальні шанси перетворитися в рідній землі на нацменшину. Ось тільки так комфортно, попри всі перевитрати такого життя, як це є нацменшинам Закарпаття, нам вже не буде...
>>>
 
 
 Архів випусків
 
      150 149
  148 147 146 145
  144 143 142 141
  |2010|
      140 139
  138 137 136 135
  134 133 132 131
  130 129 128 127
  126 125 124 123
  122 121 120 119
  118 117 116 115
  114 113 112 111
  110 109 108 107
  106 105 104 103
 |2009|
 

Форум       

Блог          

Календар    

>>

Українське радіо

Підписка  УСІМ

Відписка  УСІМ

 Архів випусків
 
  102 101 100 99
98 97 96 95 94
93 92 91 90 89
88 87 86 85 84
83 82 81 80 79
78 77 76 75 74
73 72 71 70 69
68 67 66 65 64
 |2008|
  63 62 61 60
59 58 57 56 55
54 53 52 51 50
49 48 47 46 45
44 43 42 41 40
39 38 37 36 35
34 33 32 31 30
29 28 27 26 25
24 23 22 21 20
19 18 17 16 15
14        
|2007|
  13 12 11 10
9 8 7 6 5
4 3    
 |2006|
 
 

 

Передрук матеріалів дозволяється за умови посилання на УСІМ МГОУ "Четверта Хвиля"